- карабін
- [караб’і/н]
-на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
карабін
Смотреть что такое "карабін" в других словарях:
караб — КАРАБ, КАРАБЕ carabé m. Янтарь. В период X XVIII вв. .. янтарь был известен под различными наименованиями, его называли енитар, янтарь.. караб, карабе, янтарная смола, сукцинит, амбра. Виннер 1950 386. Если его <янтарь> потереть, то он… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
карабін — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
карабін — I а, ч. 1) Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. 2) Мисливська рушниця. II а, ч. Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось. •• Карабі/н запобі/жного по/яса елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій.… … Український тлумачний словник
карабінєр — нєра, Рс. Озброєний карабіном вояк, що належав до добірних військових частин … Словник лемківскої говірки
карабінка — іменник жіночого роду карабін розм … Орфографічний словник української мови
карабінер — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
карабінерний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінер — а, ч. 1) заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2) Жандарм в Італії … Український тлумачний словник
карабінерний — а, е, заст. Прикм. до карабінер 1) … Український тлумачний словник
